| Є фільми, на які потрапляєш випадково. У даному випадку все було навпаки. Хотілося чогось такого, особливого. А саме: ну якщо не "Матриці" та "Тринадцятого поверху", то такого, що не гірше "Джонні Мнемоніка" чи "Віртуальності". Тим більше, що співпав вихід "в українській ліцензії". Сподівання не зовсім виправдались.Зіркова команда з Кетрін Бігелоу (режисер (К-19, На гребені хвилі) і колишня дружина Камерона), Джеймса Камерона (у даному випадку - сценарій (Термінатор, Титанік)) та суперб кастінгу з Ральфом Файнсом (Англійський пацієнт, Червоний дракон), Анжелою Бассет (Малькольм Ікс, Рахунок), Джульєттою Льюіс (Природжені вбивці, Шлях зброї) створили нібито щось і непогане (по задуму і концепції), але... Кінець 1999 року (фільм було відзнято у 1995). Світ в очікуванні нового міленіуму. В повітрі витають апокаліптичні настрої, на вулицях - насилля і хаос. Ленні Неро (Ральф Файнс) - колишній коп., а тепер підпільний торговець спогадами, переживаннями людей, записаними на оптичні носії. Ставиш диск в девайс, чіпляєш на голову каркас і підключаєшся... Ніяких обмежень: можна бути і секс-гігантом, і грабіжником, і ким завгодно з повною гамою первинних переживань і почуттів. Ленні має сітку постійних клієнтів з однієї сторони (які споживають) та мережу накопичувачів (ті, що створюють записи) з іншої. А сам чіпляється за минуле -"сидить" на своїх старих, давно пережитих спогадах. У своєму цифрово-церебральному товарі Ленні уникає "мокрухи" - записів із реальними смертями. Але традицію потрібно порушити. Знайома Ленні Айріс стає свідком гучного вбивства і все, що встигає зробити - передати диск-доказ. Сама ж стає жертвою кібер-ман'яка. Разом із подругою Мейс (Анжела Бассет) Ленні кидається на пошуки вбивці Айріс та на викриття злочинців. Додається сюжетна лінія з Фейт (Джульєт Л'юіс) колишньою коханкою Ленні, але вона тільки видовжує таймінг (2 год 20 хв.) і, по великому рахунку, не несе смислового навантаження.Ідею було розвинуто, як на мене, трохи не у той бік. Відбулося це без акцентів , крутих поворотів і, головне, без ставки на оригінальність концепції. Звичайно, є цікаві моменти, пару значущих і пам'ятних діалогів (Файнс-Бассет), цікаві операторські елементи, переконлива гра акторів. З іншої сторони, фільм просто кишить насиллям, дуже часто тупим і невиправданим. Навіть скидка на 1995 рік не завжди виправдовувала. Бюжет в 45 млн. доларів дозволяв сягнути далеко за 2000 рік, бо майбутнє без атрибутів футури не зовсім і сприймається, особливо тими, хто вже живе у 2002. У фільмі непоганий саундтрек, а Джулієт Л'юіс сама виконує композиції PJ Harvey. Фільм цікавий ще і тим, що на той час Ральф Хайнс не знявся у "Англійському паціенті", Джеймс Камерон не зняв "Титанік", а брати Вачовські "Матрицю". Vitaly Zhyvyi |
